Якщо не допомагаєте – не заважайте!
иректор Броварської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, що на Київщині, Олег БАСАРАБ, розповів про ситуацію в організації, поділився наболілим та роздумами про майбутнє Товариства:
– На початку повномасштабної агресії рф наш район був частково під окупацією. Російські війська наробили багато горя людям. Частина будинків у районі була зруйнована, частина – розграбована. Наші мисливці з перших днів пішли добровільно до тероборони і брали участь у визволені Київщини від окупантів. Після очищення нашої області від цієї мерзоти, люди намагаються відновитися, допомагають у цьому один одному.
Зараз у нашій організації з десятьох співробітників, двоє єгерів – призвані до лав ЗСУ. Ми їм допомагаємо, чим можемо. Окрім спорядження, від військових є запит на борсучий жир, який дуже допомагає від опіків.
Заборона облвійськадміністрацією полювання, не зважаючи на погоджені Міндовкіллям Ліміти і Норми відстрілу – паралізувала всю нашу господарську діяльність і не дозволяє виконувати зобов’язання, які передбачені законом. Членські внески нас не рятують, бо їх майже немає. В 2021 році наша організація налічувала 1370 членів, в 2023-му сплатило внески – 102 мисливці, а в цьому – лише 80. Самі розумієте. Тому ми не можемо платити заробітну плату єгерській службі, якісно охороняти угіддя, обслуговувати техніку тощо.
Але не зважаючи на повну відсутність надходжень, ми намагаємось не залишати угіддя без нагляду, а тварин без опіки. Мене часто питають: «Чому ви цим займаєтесь, якщо не маєте коштів на це?» Ні хто інший цим би не займався за таких умов. А ми – робимо, бо жити без цього не можемо. Ми фанати своєї справи, все робимо за власний рахунок, на чистому ентузіазмі. Охорону угідь організовуємо своїми силами, самі купуємо бензин, ремонтуємо техніку. Кормами забезпечують – фермери – члени нашого Товариства. Вони привозять насіння, зерно, сіно.., щоб можна було підгодовувати і фазана, якого ми розводимо, копитних... Взимку ми робимо з озимого зерна «зелені клумби», які при постійному поливі утворюють молоді пагони. Їх дуже полюбляє козуля та олень.
.
Маємо великі проблеми з місцевими браконьєрами, які «працюють», переважно, в комендантську годину. ОВА пішла на зустріч і минулого року дозволили єгерській службі працювати вночі. Це трохи допомогло, але все одно за відсутністю коштів охороняти ефективно угіддя ми не можемо. Один рейд з охорони угідь, а їх у нас 51 тис. га, нам обходиться близько 2 тис. грн для двох авто. До війни у нас були щоденні рейди, тепер – у кращому випадку – раз на тиждень.
Раніше з охороною угідь нам дуже допомагав районний мисливствознавець, який підпорядковувався Обласному управлінню лісового і мисливського управління. Підтримка мисливствознавця, дозволяла нам затримувати 2–3 порушника за день. Тоді у нас були кращі показники з охорони в області. Але в результаті лісової реформи, районних мисливствознавців ліквідували. Тепер треба залучати поліцію і оформлення займає кілька годин, тому на цьому рейд закінчується.
Цього року провели обліки дичини. Вони проказали її приріст. Стало більше козулі, зайців, куріпки, фазана.., побільшало лисиці й єнотоподібної собаки. Ми просили в ОВА погодити нам список бригади мисливців, які б займались відстрілом хижака. Нас підтримала і місцева районна влада, але в області відмовили. Хижака стає з кожним роком все більше. Лисиці ходять селами, забирають у господарів останніх курей та гусок. До 2022 року лише єгерська служба відстрілювала 350–400 голів лисиці на рік. Плюс мисливці, під час полювань, добували ще стільки ж або більше. Тепер регулювання чисельності хижаків немає. Уявіть, яка нині популяція лисиці, якщо одна самка приносить 6–10 цуценят за раз?
Щодо епізоотичної ситуації, то офіційно вона стабільна, але ми знаємо випадки, які ДПСС просто приховує, щоб не псувати позитивну статистику. Африканська чума в минулому році, восени, як пішов її спалах, викосила у нас всіх кабанів, популяція якого у нас стабілізувалась у 2022-му.
Так, уся Україна в скрутному становищі, йде велика війна, але нам потрібно навчитись жити, а головне працювати в таких умовах, інакше ми приречені. Маємо використовувати всі законні можливості для виживання нашого народу. Я не розумію, чому сільське і лісове господарство може працювати за цих умов, а мисливське – забороняють.
Україна має значний потенціал природного відновлювального ресурсу і заборона його використання – антидержавницька позиція. Адже мисливське господарство – це робочі місця, продовольче забезпечення, наведення ладу в угіддях, контроль епізоотичної ситуації, зняття напруги серед місцевого населення, яке страждає від хижаків...
Держава не допомагає мисливській галузі, натомість вимагає сплачувати податки, нараховувати зарплати і робити відрахування з неї, платити за користування угіддями, якими ми, по суті, не користуємось, платити за землю, де знаходиться наше майно, проводити охорону угідь, біотехнію... Але за рахунок чого ми маємо це все робити, якщо нам не дозволяють проводити те, що є нашим основним джерелом надходжень? Якщо не допомагаєте, то не заважайте!
На мою думку, влада має приймати рішення, враховуючи інтереси держави і громад. В Україні необхідно відновити роботу мисливської галузі, де це дозволяють умови і де погоджують військові. Таких територій достатньо, навіть в Київській області. До прикладу, в минулому році ОВА Черкащини, дозволила полювання на хижаків, фазанів та навіть копитних і ні хто від цього не постраждав, лише виграли господарства, які отримали кошти для відновлення своєї господарської діяльності. У нас, в Київській області, як і в нашому Броварському районі, вже цього року, можна було б дозволити весняне індивідуальне полювання на самця козулі. Також реальне полювання на перепілку. Обов’язкове регулювання поголів’я хижака за участю мисливців, і не лише лисиці, а й сірої ворони. Її стільки розвелось – тьма. Вони розоряють гнізда, знищують зайченят, наносять колосальних втрат фауні. Кожній вороні треба 30 г білкової їжі на день, а тепер помножте цю цифру на тисячі особин.
Ми, як користувачі мисливських угідь, готові піти на умови ОВА, врахувати вимоги військових, МНС, департаменту екології, але потрібно знайти компроміс. В нашій організації багато мисливців, яким за 60, вони могли б нам допомогти фінансово, якби було полювання. Більшість членів нашої організації, які нині є військовими, теж на нашому боці.
До повномасштабного вторгнення ми були найпотужнішою районною організацією УТМР в Київській області. Зараз нам дуже важко, ми ледь зводимо кінці з кінцями, але є організації в Товаристві, які знаходяться взагалі в патовому становищі й якщо їм не допомогти, не дозволити проведення полювань, найближчим часом в угіддях почнеться безлад і неконтрольована ситуація з браконьєрством, хижаками і епізоотією.
Тож закликаю мисливську спільноту і місцевих мешканців, які розуміють ці проблеми та стикаються з ними щодня, бути більш активними, звертатись до представників влади в районі, області, до Держпродспоживслужби, народних депутатів, які представляють вашу громаду, доносити до них те, чого вони, можливо, не бачать чи не хочуть бачити. Майбутнє мисливської галузі і Товариства залежить і від нас та наших дій.
