Працюємо і будемо працювати
Голова Шаргородської РО Українське товариство мисливців і рибалок - УТМР, що на Вінниччині, Олександр НІМАК розповів про роботу районної організації.
– Раніше я працював в Товаристві єгерем, а в 2017 році мене обрали головою організації. Я став наймолодшим керівником районної організації в області. Коли я очолив організацію на обліку було 460 мисливців, переважно літні люди, але мені вдалось з часом підтягнути і активну молодь.
Почав з налагодження документообігу та обліку фінансів, адже це головні засади ефективного функціонування організації. Суворо контролював надходження, витрачав лише на необхідне. Зробили ремонт будівлі організації, відновили та збільшили біотехнічні засоби – кормушки, солонці, заготівлю кормів. З’явилась дичина – копитні,
зайці. Фазана ми завозили з Хмельниччини три роки поспіль. Тож дичини зараз в наших угіддях вистачає.
Такі підходи та заощадження коштів дозволяють нашій організації триматись на плаву й донині. Цього року нам навіть вдалось придбати службовий автомобіль, бо своє попереднє авто ми на початку повномасштабної війни передали на фронт. Це придбання не вплинуло на виконання обов’язків організації – охорону угідь і заготівлю кормів ми проводимо у повному обсязі силами восьми осіб єгерів. З кормами нам також допомагають місцеві фермери.
Практичним шляхом ми дійшли до певних висновків щодо підгодівлі диких тварин в наших угіддях. Розкладання сіна і віників виявилось малоефективним через кліматичні умови нашого регіону. Дичина їх практично не їсть, бо живиться переважно свіжою озиминою, яку легко дістає. А от сіль, як з’ясувалось, це те, чого найбільше потребує дикі тварини. Завдяки значній кількості солонців зайці та козулі навіть почали переходити до наших угідь із сусідніх районів. Цікаво і з кукурудзою в качанах. Фотофіксація виявила, що нею живляться не копитні, як в більшості областей, а птахи.
Кабан, на жаль, у нас не тримається через щільно заселену людьми місцевість. А от козулі нині у нас достатньо.
Разом з тим маємо проблему з хижаками, зокрема лисицею. Фіксували ми і вовків та шакалів, які мігрували через нашу область з півдня. Щільність лисиці ж вже така, що вони ходять селами, залізають у двори, нападають на домашніх тварин. Виявлені випадки сказу.
На нашу адресу надходять скарги від місцевих мешканців з проханням вирішити питання лисиць. ДНПК області на підставі цих та наших звернень видало відповідне рішення щодо регулювання чисельності лисиці, але дозволу ОВА на ці заходи ми так і не отримали.
Тим часом наша організація постійно бере участь у кампаніях з пероральної імунізації хижаків від сказу – розкладаємо вакцини в угіддях, але цього замало, потрібне систематичне регулювання чисельності лисиці. Власними силами єгерів зробити це дуже складно. Створення бригад мисливців для боротьби з хижаками з погодженням їх з усіма відомствами – не варіант, бо ця процедура дуже складна та забюрократизована.
Найоптимальніше, щоб ОВА дала дозвіл на відкриття полювання на хижака, наприклад по суботам впродовж 2-3 місяців. Тоді наші єгері зібрали б бригади мисливців і з собаками могли б швидко і ефективно вирішити цю проблему. Про проведення такого полювання, ми повідомляли б поліцію та місцеву владу і цього було б достатньо, щоб все було під контролем.
Тож розраховуємо на розуміння та підтримку обласної військової адміністрації, адже ми разом робимо важливу для країни справу.
#УТМР #мисливське_господарство #мисливство #хижаки
