Регулювати чисельність дичини, зокрема хижака, зараз не лише можна, а й потрібно
Голова Баранівської районної організації УТМР (Звягельський район, Житомирщина) Віталій СТАРУШКО, з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну від ворога, більше року – на передовій Донбасу, боронив Мар’їнку, нещодавно був демобілізований і повернувся додому. Віталій поділився з нами щодо ситуації в його організації і планами на майбутнє:
– Лише пару тижнів тому, як я повернувся з фронту. Зараз проходжу реабілітацію. Але не зважаючи на службу, завжди намагався контролювати ситуацію в районній організації, яку очолюю – був постійно на зв’язку з колегами, під час відпусток організовував зустрічі, брав участь в обліках... Зараз вже маю більше можливості включитись в роботу організації, провів засідання Ради з головами первинних колективів району, планую зробити аудит. Буду намагатись відновити та покращити функціонування організації.
Та й зараз наша районна організація не пасе задніх в області, має найкращий показник щодо сплати членських внесків. На червень внески сплатило 120 членів Товариства. Це більше 35% від тих, хто рахувався в організації до 2022 року. Будемо працювати над цим і впевнений, що вже цього року нам вдасться повернути в організацію левову частку членів Товариства. Адже більшість їх – це люди свідомі, з досвідом, з розумінням що таке Товариство, що таке мисливство і яка його мета… Внески нині продовжують сплачувати ті, хто живуть Товариством, хто намагається зберегти організацію.
Але є й такі, скажемо відверто, які вступали в УТМР, лише, щоб мати доступ до угідь, щоб приїхати добути дичину… І не зважаючи на те, що вони мають кошти, вважають, що якщо полювання закрите, то і підтримувати Товариство не потрібно. Думаю, ми переглянемо їхню присутність в нашій організації.
На жаль, без надходжень від полювання, лише за членські внески, працювати нам дуже складно, коштів катастрофічно не вистачає. Держава, на жаль, нам ніколи не допомагала фінансово і не робить цього сьогодні, хоча ми опікуємся ДЕРЖАВНИМ мисливським фондом.
У зв’язку з цим, вся наша штатна єгерська служба працює на громадських засадах, без зарплати. Але не дивлячись на це, вони, за можливістю, виконують свої обов’язки – охороняють угіддя, регулюють чисельність хижака, займаються біотехнією… Робота, вважаю, проводиться на належному рівні, але за наявності фінансування все було б набагато краще.
Показником роботи мисливського господарства є, звичайно, наявність дичини. Я особисто був присутній на цьогорічних обліках і можу з впевненістю сказати, що дичини нині, за два роки, стало відсотків на 30 більше. Особливо козулі, кабана та, навіть, зайця.
Але разом з тим побільшало у кілька разів й хижака. Особливо лисиці. Зросла чисельність і здичавілих котів та собак.
В той час, коли держава виділяє величезні кошти на пероральну імунізацію хижаків від сказу, що не зупиняє їхнє розмноження, ми, ледве зводимо кінці з кінцями. Відсутність коштів не дає нам можливості ефективно регулювати чисельність лисиці, шакала, вовка, здичавілих собак і котів...
Лисиці в угіддях тьма, вони ходить по подвір’ях людей, забирає всю живність. Хворі особини нападають на домашніх котів, собак… Рівень випадків сказу в області зростає. Ми постійно отримуємо звернення від місцевих, але допомогти їм не можемо – полювання заборонено.
До того ж, з початку повномасштабної війни, разів у п’ять збільшилась кількість вовків. Ще три роки тому у нас взагалі не бачили шакала. Тепер він є і його чисельність постійно збільшується, йде його міграція збоку Рівненщини та Хмельниччини. З цим треба негайно щось робити, але без залучення мисливців, ми самі не впораємось з цією бідою. Поки влада думає, страждає звичайне місцеве населення.
Варто розуміти, що єгер, у якого в обході 10 тис. га угідь, не може фізично вплинути на чисельність хижака. Потрібен транспорт, паливо, набої, головне - час. А у нього ще купа обов’язків. Єдиний вихід – це дозвіл ОВА на відкриття полювання, яке дасть можливість законно долучити мисливців до цієї роботи.
Ті, хто нині говорить, що робота мисливської галузі і регулювання чисельності дичини не на часі – люди, які дуже далекі від цих проблем і невігласи в питанні ведення мисливського господарства. Регулювати чисельність дичини, зокрема хижака, зараз не лише можна, а й потрібно. І це необхідно доносити до суспільства і переконувати в цьому владу.
#утмр #хижаки #полювання #епізоотії #лисиця #Держлісагентство #хижакивукраїні #мисливство #сказ #ДПСС #вовки #загрозахижаків #ОВА #шакали