Спільна справа заради дітей, природи та країни
На фоні воєнного стану, мобілізації, великих втрат, економічної кризи, користувачі мисливських угідь намагаються виконувати свої обов’язки перед законом, своїми членами та природою.
Василь ЖИРУН – голова Олександрівської районної організації Українське товариство мисливців і рибалок - УТМР, що на Кіровоградщині, розповів про робочі будні та проблеми організації:
– За рік, що минув, намітились деякі позитивні тенденції щодо роботи нашої організації, але залишається і багато викликів. Обласна військова адміністрація та Управління лісового та мисливського господарства з метою регулювання чисельності хижих, погодило нам у минулому сезоні дозвіл на проведення полювання, але виключно на лисицю. Заходи проводились з 9 листопада 2024 року по 23 лютого ц.р. Мисливців гуртували у бригад, які виходили на полювання лише у присутності єгеря.
Щодо полювання на кабана, яке було дозволено в нашій області, то ми його не проводили, адже у зв’язку з його малою кількістю в наших угіддях, ліміти ми не подавали. Варто зазначити, що в інших районних організаціях області, де таке полювання проводилось, була обов’язкова умова – присутність єгерів.
У дозволений період минулого мисливського сезону нами було добуто 58 голів лисиці, частину з них, відповідно вимогам, ми передали на експертизу щодо сказу.
Якщо аналізувати обліки мисливських видів тварин, які у нас відбулися в лютому цього року, то їхні результати показали різну динаміку. Як на мене, це передбачено. До прикладу, чисельність козулі, борсука та бобра, щороку зростає на 2–6%, а от щільність зайця та кабана показали негативну динаміку. Кабана в минулому році ми нарахували 33 голови, а цьогоріч – лише 21. Впевнений, що це пов’язано із суттєвим збільшенням кількості хижака, бродячих собак в угіддях та зростанням випадків АЧС.
Не дивлячись на деякі позитивні зрушення щодо дозволів на полювання, зауважу, що економічна ситуація в нашій організації кращою не стала. Отриманих надходжень від продажу відстрільних карток нам невистачило навіть на забезпечення заробітною платою єгерів, не враховуючи витрат на пальне, плату за користування угіддями та інші податкові зобов’язання.
Коштів на біотехнію та охорону у нас теж не вистачає. Але ми прикладаємо максимум зусиль, щоб вирішити цю проблему. Викручуємось, як можемо, зазвичай, на ентузіазмі, за власний кошт, залучаємо мисливців. Мисливські колективи, а у нас їх десть, разом з єгерями, з нашими родинами, долучаються до садіння городини, вирощування кукурудзи, заготовлювання кормів, ремонту годівниць, солонців, підгодівельних майданчиків.
Цілодобово здійснюємо охорону мисливських угідь. В цьому допомагають фотопастки. Це дає ряд переваг – запобігання незаконним діям у мисливських угіддях, майже цілодобовий їх контроль у реальному часі, облік мисливських тварин.
Щодо хижаків, то спостерігається тенденція до зростання їх чисельності з великою швидкістю. До прикладу, минулоріч таксація показала кількість лисиці, що перевищувала норму майже у чотири з половиною разів. І це не враховуючи лисиці, яка мешкає в межах населених пунктів, де немає можливості її рахувати і боротись з ними. З листопада 2024 року ОВА дозволила нам провести регулювання чисельності хижаків у тому числі з метою контролю ефективності їх пероральної імунізації проти сказу. Завдяки цьому нам вдалось стримати зростання популяції лисиці. Але у нас з’явився ще й вовк, якого до цього часу у нас НЕ було ніколи. Тепер він у нас почуває себе чудово, втрачає страх до людей. Шакала у нас, поки, не спостерігається, ПОКИ ЩО.
Також побільшало бродячих собак, яких треба регулювати. Але головна проблема чому вони з’являються – безвідповідальність власників цих собак, які вивозять їх до нас в угіддя, а потім кричать про жорстоке поводження мисливців щодо регулювання здичавілих собак, звинувачують нас, мисливців, в тому, що ми застосовуємо відповідні законні заходи для вирішення цієї проблеми поза межами населеного пункту, підкреслюю – ПОЗА МЕЖАМИ.
Ситуація зі сказом у наших угіддях, поки що, контрольована, але до прикладу, у цьому році у лисиць, які були здані нами на обстеження, вірус було виявлено аж у 16% тварин.
Щодо африканської чуми свиней, то вона не дуже позитивна. У нас за рік чисельність дикого кабана зменшилась більше, ніж на 30%. У 2024 році було виявлено трупи чотирьох диких свиней без поранень, але ми отримали відповідь від лабораторії, що вірусу АЧС у них не виявлено і причина їх загибелі – невідома. Разом з тим, карантин у нашому районі, все ж таки запроваджувати прийшлось, адже було зафіксовано АЧС у інших диких кабанів – на межі нашого та Черкаського району. Також виявлено вірус у свійських свиней у приватному господарстві. Ми припускаємо, що загибеллю наших кабанів був також цей вірус.
Не дивлячись на це все, сподіваємось, що мисливський сезон цього року буде відкрито і відповідне рішення ОВА прийме. Хочеться, щоб наша влада зрозуміла, що мисливська галузь – це екологічна, господарська, біобезпекова робота, а не розвага. До того ж економічна складова, тому що ми формуємо робочі місця, зокрема єгерський штат, платимо заробітну плату, сплачуємо податки – 45% коштів залишаємо у місцевому бюджеті, закуповуємо паливо, електроенергію, газ, запчастини, будівельні матеріали, корми тощо. Це все наповнення казни держави. Щодо екологічної та протиепізоотичної ролі мисливської галузі, то це незаперечний факт і це розуміють навіть наші сусіди – країни ЄС, куди ми прагнемо.
Тож ми дуже сподіваємося на порозуміння ОВА, на їхнє позитивне рішення щодо наступного сезону полювання. Сподіваємось, що нам дадуть можливість провести полювання і не лише на хижих тварин, а й на пернату дичину та ліцензійні види.
На мою думку, якщо ми не врахуємо сьогодення і не приймемо відповідних заходів щодо контролю пернатої дичини, то нас очікує така сама ситуація, як і зі сказом та АЧС – ми отримаємо спалах пташиного грипу, а перелітні птахи – це не кабани, розповсюдження буде миттєвим і не контрольованим.
Переконаний, нам нині треба консолідуватись, прислуховуватись до фахівців, а не до невігласів, диванних експертів, які намагаються знищити мисливську галузь і країну, підтримувати нашу економіку, екологію та біобезпеку. Ми – користувачі мисливських угідь, прагнемо долучитись до цих процесів, брати участь у вирішення вищенаведених проблем, але нас треба почути, довіритись нам, піти на зустріч. Адже всі ми робимо одну спільну справу, заради наших дітей, нашої природи та нашої країни.
#УТМР #мисливське_господарство #біотехнія #мисливцідбають
