Що я матиму від членства в УТМР?
Часто до нас звертаються люди з питанням: "Якщо я вступлю до вашого Товариства, то що воно мені дасть?" або "За що платити членські внески, якщо полювання закрите?".
Спробуємо відповісти на ці питання.
Членство в Українське товариство мисливців і рибалок - УТМР - це свідомий, добровільний вибір людини, яка хоче не лише користуватися природним ресурсом, а й берегти його, це відповідальність, яка не вимірюється ні м'ясом, ні гривнями, ні кількістю мисливських сезонів.
Дехто розглядає членство в Товаристві так: "Заплатив внески, отримав пільги на полювання, порахував економію – і залишився у виграші". Така логіка нагадує розрахунок покупця, який шукає, де дешевше придбати товар. Ми не засуджуємо тих, хто оцінює майже все через призму вигоди, але УТМР - це про інше.
Природа не знає слова «дисконт», козуля не розуміє поняття «акція», а фазан не з'являється там, де люди роками нічого не робили для його збереження. Дика природа не любить споживацького ставлення. Вона завжди повертає людині рівно стільки, скільки та готова вкласти в її майбутнє.
Саме тому в Статуті УТМР головною метою Товариства визначено не організацію полювання і не надання пільг своїм членам. Передусім це охорона, відтворення, збереження, а аже потім раціональне використання державного мисливського фонду України.
Долучитись до лав УТМР означає добровільно стати частиною великої Справи, великої Спільноти Товариства з великою історією.
Людина приходить до Товариства не тому, що хтось її змусив, а тому, що поділяє його цінності. Це, переважно, Спільнота альтруістів та ентузіастів своєї справи. Тих, кому небайдуже, якою буде українська природа через десятеліття, чи буде кому охороняти угіддя, підгодовувати тварин суворої зими, облаштовувати солонці, вести облік мисливської фауни, боротися з браконьєрством...
Саме в цьому й полягає головна відмінність між членом Товариства та звичайним споживачем. Один запитує: «Що мені дасть УТМР?». Інший думає: «Що я можу зробити для природи разом із УТМР?».
Здавалося б, різниця лише в одному слові, але саме вона визначає світогляд людини.
Статут недаремно більше говорить про обов'язки, ніж про права. Член Товариства повинен дотримуватися законів і мисливської етики, брати участь у роботі своєї первинної організації, допомагати проводити біотехнічні заходи, сприяти охороні угідь, постійно підвищувати свої знання про природу та виховувати таке ж шанобливе ставлення до неї в інших. Це не бюрократичний перелік вимог. Це правила спільноти людей, які розуміють: якщо кожен чекатиме, що хтось інший нагодує звірів, відремонтує годівницю чи збереже мисливські угіддя, то дуже скоро не залишиться ні годівниць, ні угідь, ні
Товариства, ні самих тварин.
Звичайно, членство надає й певні переваги. УТМР створює для своїх членів можливість полювати та рибалити на пільгових умовах у власних угіддях, користуватися мисливською інфраструктурою, брати участь у виставках, змаганнях, роботі органів управління, впливати на життя організації та на галузь вцілому. Але це не плата за внески і не «кешбек» за членський квиток. Це природне право людини, яка підтримує Товариство, працює разом із ним і допомагає розвивати спільну справу.
Членські внески також нерідко стають предметом дискусій. Комусь здається, що вони завеликі і за них Товариство має надавати безкоштовне полювання. Насправді все навпаки. Саме завдяки внескам існує система, яка вже століття підтримує мисливські господарства. Вони допомагають утримувати інфраструктуру, єгерську службу та співробітників організації, проводити біотехнічні роботи, заготовляти корми та підгодовувати тварин, охороняти та утримувати угіддя, підтримувати мисливське собаківництво, організовувати спортивні, освітні та просвітницькі заходи.
Іншими словами, членський внесок – це не ціна послуги, а внесок у збереження української природи.
Сьогодні ця думка набуває особливого значення.
Уже кілька років у більшості областей України полювання не проводиться через війну та заборону ОВА. Здавалося б, саме тепер можна було б сказати: «Навіщо мені той УТМР, якщо мисливський сезон закритий?». Проте саме зараз Товариство потребує підтримки найбільше. Адже війна не скасувала обов'язків мисливських господарств перед державою і природою. Товариству потрібно охороняти угіддя, платити за них, підгодовувати тварин, регулювати чисельність хижаків, стримувати поширення епізоотій тощо.
За останні роки в багатьох регіонах істотно зросла чисельність лисиці, вовка та шакала, а разом із цим збільшилася кількість випадків сказу, африканської чуми свиней, конфліктів між людьми й дикою природою. Це вже питання не лише мисливського господарства, а й безпеки громад, сіл і міст.
Ми всі чекаємо закінчення війни. Після неї до мирного життя повернуться тисячі українських воїнів, які захочуть знову пройтися лісовими стежками, почути осінній переліт качок, гавкіт мисливського собаки чи просто побути наодинці з природою. Наш обов'язок сьогодні - зробити все, щоб вони повернулися не до занедбаних угідь і зруйнованих мисливських організацій, а до живої природи, яку вдалося зберегти.
Саме тому бути членом УТМР - означає думати не лише про сьогоднішній день і не про наступний сезон полювання. Це означає працювати заради майбутнього, підтримувати організацію у найважчі часи та передати нашим дітям і онукам не лише мисливські традиції Товариства, а й живу українську природу, яку ще можна буде побачити, почути й берегти.
#УТМР #ЧленУТМР #ЧленськіВнескиУТМР #МисливськеГосподарство #МисливціДбають