Що таке гармонія в природі
Голова Кіровоградської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Сергій ЛУКІН, який нині захищає нашу країну в лавах ЗСУ, поділився з нами своїми думками щодо нинішньої ситуації в Товаристві та майбутнього мисливської галузі:
– Нині часто звучать заклики на кшталт: «потрібно заборонити полювання на завжди», «мисливство – це архаїзм» тощо, але це зовсім не так. Полювання, як і мисливське господарство – є частиною життєдіяльності людини. Цей напрямок розвивається і підтримується владами всіх країн ЄС. Але у нас, на жаль, зооактивісти і противники мисливства, дивляться на реальний світ крізь рожеві окуляри, вони не розуміють природний симбіоз екологічної та мисливської сфери, які одна без іншої існувати не можуть.
Що таке гармонія в природі? Ось питання, відповідь на яке не дасть більшість диванних зооекспертів, бо вони відірвані від реальності й переконані, що може бути ідеальний, на їх погляд тваринний світ, де всі звірі поважають один одного, харчуються рослинками і мають права. Це необізнаність, невігластво і, навіть, дурість. Не може лисичка чи вовк харчуватись лише травичкою. Вони хижаки і всі звірі та птахи, які слабші за них – є їх жертвами, харчом. В природі існує харчовий ланцюг, де кожен вид має свою ланку і людина не може вплинути на це, але може управляти чисельністю популяцій мисливських видів, які визначені Законом. Регулюючи популяції шкідливих хижаків, ми створюємо умови для збільшення чисельності цінних для мисливського господарства видів. Так діє весь цивілізований світ, де розвивається мисливська галузь.
Ствердження зоопопулістів, що «природа сама себе відрегулює» – допустимо лише в природно-заповідному фонді. Але навіть там, у деяких країнах ЄС, ведеться управління популяціями. На інших територіях – лісових, водно-болотних, а особливо польових, управління дикою фауною просто необхідне.
В Україні нині, на жаль, ведеться інтенсивне розорювання пасовиськ, степів, прибережних зон і навіть лісових угідь, біоценози переходять в стан агроценозів. Відповідно наукових досліджень різке зниження популяцій зайців, фазанів, куріпок пов’язане саме з аграрною діяльністю, а не з мисливською.
Найбільший ворог тварин – не мисливське господарство, а аграрне. Разом з цим, мисливці, на відміну від аграріїв, за використання природного відновлювального ресурсу сплачують державне мито, вкладають кошти в охорону, біотехнію... мають купу зобов’язань без підтримки держави.
Ті самі фермери, коли дикі тварини пошкоджують їх врожай, мають фінансові претензії саме до нас, а не до держави, яка забороняє нам регулювати чисельність тих самих диких свиней. Але у нас в організації і без цього вистачає проблем і зобов’язань. На жаль зараз економічна ситуація в нашому Товаристві, як і в галузі в цілому – дуже складна.
До повномасштабної агресії рф в лавах Кіровоградської районної організації перебувало майже 1300 мисливців. На сьогодні сплатили членські внески лише 500. Зі свого боку, ми йдемо на зустріч членам нашої організації. Тих, хто нині перебуває на службі в Силах оборони країни і не має можливості сплачувати внески, ми звільняємо від сплати. Під час внесення змін до Статуту Товариства це треба врахувати, як і систему виборів в організації під час воєнного стану. Потрібно адаптувати Статут і до умов, коли заборонено полювання, адже потрібно навчитись працювати та виконувати свої обов’язки і в цій ситуації.
Багато наших мисливців пішли захищати Батьківщину, ті, що залишились на місці – допомагають армії: набоями, скидами для дронів, оптикою... – всім у чому є потреба і на що є можливість. Я особисто знаю якнайменше половину членів нашої організації, тому до зборів коштів є довіра і розуміння. На жаль, наша організація не має фінансових можливостей, допомогти нашим хлопцям на передовій усім, що їм необхідно, бо єдине наше джерело надходжень – це полювання, а його не дозволяє місцева влада. З цієї причини навіть прийшлось відправити у відпустку за власний рахунок частину єгерів. Якби не допомога звичайних мисливців, то здійснювати охорону та біотехнію в угіддях нам було б достатньо важко.
Цього року у своїх угіддях ми провели обліки мисливських тварин, подали на погодження Норми і Ліміти добування дичини. Розраховуємо, що цього року все ж таки з’явиться можливість, по-перше, ефективно відрегулювати чисельність хижаків, по-друге, дещо покращити фінансове становище організації.
Тим більше, що для цього маємо підстави, адже поголів’я кабана в наших угіддях за ці два роки заборони збільшилось на 30%, козулі – на 15%, дещо більше стало зайця, значно збільшилась популяція фазана. Борсука стало більше в 1,5 рази, а лисиці – аж в 4. З’явився шакал. Зустрічаються й вовки. Значно зросла чисельність здичавілих собак, їхні зграї вже нападають на домашніх тварин, на що скаржиться багато наших місцевих жителів. За минулий рік лише офіційно до нас звернулось зі скаргами на хижаків 28 людей з проханнями зменшити їх популяцію. Але ми безсилі в цьому, тому що ОВА, не зважаючи на наші неодноразові прохання і роз’яснення, не погоджують нам на це дозволи. Замість дозволу на регулювання хижаків мисливцями, ми отримали заборону на це навіть для штатної єгерської служби.
Але це ще не всі заборони. Кіровоградська ОВА прийняла рішення про заборону відвідування лісів, у тому числі, єгерями, які мають виконувати свої службові обов’язки в угіддях. Прикро, що для браконьєрів такої заборони немає. Нещодавно в наших угіддях стався випадок – браконьєри вполювали двох кабанів. Якщо б наша єгерська служба вчасно не відреагувала і не затримала їх, то ніхто б і не знав про це. Правда медалі за викриття порушників отримала екоінспекція, але то таке.
Питання в іншому: «Чому ОВА вважає, що законне полювання викличе суспільний резонанс, а те, що в угіддях промишляють браконьєри всім байдуже і їх ніхто цього не бачить і не чує?»
Скажіть, будь ласка, хто окрім мисливців, на сьогодні, може вирішити проблему з браконьєрством, хижаками, сказом, АЧС?.. Навіть ту саму вакцину проти сказу розкладають мисливці, бо Продспоживслужба не має ні знань про ареал мешкання хижака, ні людського ресурсу. Але крім пероральної вакцинації все одно необхідно регулювати і чисельність, тієї самої лисиці.
Це загальноєвропейска практика і без неї ми не зможемо побороти цю проблему. До речі, якщо в минулому році в нашому районі було зафіксовано 8 випадків захворювання на сказ, то з початку цього – 2024-го, вже 6. Більше того в 2022 році у лисиць було виявлено трихінельоз.
На жаль, значимість мисливської галузі для країни, проявилась саме зараз, коли всі побачили до чого призводить заборона полювання. Але з ще більшими проблемами щодо хижаків, епізоотіями, браконьєрством країна зіштовхнеться, коли мисливські господарства повністю припинять свою діяльність в наслідок заборон і цей час, якщо не зміниться ставлення влади до мисливства, настане набагато швидше, ніж здається.
Влада і суспільство не усвідомлюють, що із втратою мисливського господарства ми загубимо і всю єгерську службу, яка згідно Кодексу про адмінправопорушення контролює не лише чисельність хижаків та охороняє мисливські угіддя від порушників правил полювання, вона слідкує і за дотриманням правил рибної ловлі, за правилами поводження з побутовими відходами, за випалюванням сухої рослинності та, навіть, за незаконними рубками дерев. Єгеря виконують великий обсяг робіт за мінімальну оплату праці. І жодна, тим більше при нинішньому штаті, екологічна інспекція не компенсує тієї роботи, яку виконує єгерська служба. А якщо до роботи єгерів додати допомогу простих мисливців, то й годі порівнювати.
