Станіслав М’ясковський: «Ми робимо все, що від нас залежить»
Житомирщина – це край таємничого Полісся, загадкова земля древлян. Як і в часі Ярослава Мудрого, тут збирають дикий лісовий мед у бортях. Основу добробуту місцевого населення складають й інші дари лісу – гриби, ягоди чорниця, брусниця та журавлина.
Густі лісові хащі та важкодоступні, майже непрохідні болота стали нині надійним природним бар’єром – такими собі фортифікаційними спорудами, які захищають Україну від ворога з півночі.
Дикі тварини є справжніми господарями цього загадкового краю, адже природа тут зберіглась у своєму первісному вигляді. Гніздиться на Житомирщині понад 100 видів птахів, у тому числі тетерук, глушець, рябчик, сіра куріпка. В поліських угіддях можна зустріти: оленя, козулю, дикого кабана і, навіть, рись. Але справжньою візитівкою краю є, звичайно, лось.
Тут, на Житомирщині, у Звягельському районі веде мисливське господарство і одна з районних організацій Українського товариства мисливців і рибалок – Новоград-Волинська РО УТМР.
Голова цієї районної організації Станіслав Мар’янович М’ясковський розповів нам про теперішні проблеми Товариства і плани на майбутнє:
– Війна вплинула на життя та плани українців. Вона змусила нас переглянути цінності, ставлення до багатьох речей, зокрема до захисту нашої країни від ворога. У перші дні повномасштабного вторгнення до громадян України із закликом ставати до зброї звернулись перші особи країни і саме мисливці, першими, взявши до рук власну мисливську зброю, організовували бригади, будували блокпости, боронили нашу територію від ворога. Нині більше 300 членів нашої організації, переважно добровольцями, служать у лавах Збройних Сил України. Нажаль, серед нас є і втрати.
Про це не варто забувати і цей факт потрібно доносити до суспільства, до влади, необхідно формувати образ не лише мисливця-захисника природи, а й захисника своєї родини, народу, Батьківщини.
Наша організація займається і волонтерством – допомагаємо 95-й ОМБ та 140-му батальйону територіальної оборони. Частина єгерів та членів УТМР на добровільних засадах несуть чергування у «шахедних» групах із захисту території району від безпілотників. До дня добровольців територіальної оборони вони були відзначені грамотами місцевої влади.
Але життя продовжується, потрібно займатись і охороняти мисливські угіддя нашої організації, яких ми маємо в користуванні 83 тис. га. З них переважна більшість – польові. Лісових – 13,5 тис. га і 3 тис. га – водноболотних.
До повномасштабної агресії рф наша організація нараховувала 778 членів Товариства, нині в лавах перебуває 484 особи. У зв’язку з війною і тим, що ОВА не дозволяє проводити регулювання чисельності мисливських видів тварин, кількість членів знижується щороку.
Членський внесок – а це нині єдине джерело надходжень для організації, складає 1000 грн., пенсіонери, яких у нас значна частина, сплачують лише половину. Отримані від внесків кошти, практично всі йдуть на поточні витрати – комунальні виплати, податки, паливо-мастильні матеріали, ремонт авто...
Не дивлячись на ситуацію, намагаємось вчасно сплачувати і рахунки за користування мисливськими угіддями, хоча ми ними не користуємось вже два роки.
У зв’язку з економічним станом, ми були вимушені відправити єгерів у відпустки за власний рахунок, але не зважаючи на це, вони продовжують виконувати обов’язки єгерської служби – охороняють мисливські угіддя, займаються підгодівлею дичини в зимовий період тощо.
До охорони мисливських угідь залучаємо і працівників екологічної інспекції Поліського округу. Позитивний ефект в охороні угідь дало встановлення фотопасток у місцях підгодівлі та на лісових дорогах. Також фотопастки допомагають нам аналізувати динаміку щільності дичини. Нині спостерігаємо її позитивну динаміку, особливо копитних. Це, по-перше, пов’язано із забороною полювання і по-друге – наша якісна охорона та підгодівля дичини. Суттєвим фактором у збільшенні популяції дичини також є співпраця з аграрними підприємствами району, які надають нам допомогу з кормами у вигляді зерновідходів. Так у 2023 році ми отримали від них безкоштовно рекордний обсяг кормів – майже 100 тон.
Провівши цьогорічні обліки можемо констатувати, що поголів’я козулі, відповідно мисливському впорядкуванню, нині майже в рази перевищує оптимальну чисельність. Кабан, по популяції якого вдарила африканська чума і який три роки тому мав мінімальну чисельність, цього року вже досяг оптимальної щільності.
Лось – особливість нашого краю, почуває себе в наших угіддя чудово. Про те саме говорять і користувачі мисливських угідь сусідніх районів. Останні роки популяція лося на Житомирщині була стабільна. До надання лосю статусу червонокнижного виду, ми, відповідно таксації, отримували та реалізовували ліцензії на регулювання його чисельності. Одержані фінансові надходження направляли на охорону та відновлення і популяція цього виду не зменшувалась. Внесення лося до Червоної книги, для нас, взагалі, було дивним і необґрунтованим рішенням. За два роки популяція лося ще збільшилась, тому на нашу думку, можна з впевненістю ставити питання про зняття з цього виду заповідного статусу. Це виглядало б логічно, адже лосю у нас нічого не загрожує.
Стосовно епізоотичної ситуації в районі, то будемо оперувати інформацією державної надзвичайної комісії при Звягельській ВЦА.
У 2023 році, не дивлячись на всі труднощі, було проведено весняну та осінню кампанію з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин. Вакцина закуповувалась Держпродспоживслужбою за державні кошти.
За 2023 рік на території нашого Звягельського району виявлено 13 неблагополучних пунктів де зафіксовано випадки сказу. В попередній рік таких пунктів було п’ять. У більшості випадків хворіють лисиці, коти та безпритульні собаки. Хвороба змушує їх нападати на інших тварин та людей, щоб вірус розповсюджувався. Сам носій вірусу, згодом, помирає.
З початку 2024 року в районі вже зафіксовано 3 випадки сказу в лисиці, собаки та вовка.
У 2024 році за рішенням Ради оборони області мисливців – членів нашої організації залучили до діагностичного відстрілу хижака в мисливських угіддях району. Цей захід дозволили провести лише впродовж трьох днів – 10, 17 та 24 лютого. Було сформовано 9 бригад з 10–15 мисливців кожна, отримано всі відповідні дозволи. Нажаль, в ці дні погода не сприяла і завадила результативним заходам. За три виходи було добуто лише 12 лисиць, які були доставлені до ветлабораторії на дослідження ефективності пероральної вакцини та наявності сказу. Слід зазначити, що 20% добутих лисиць були вражені коростою.
Наші спостереження за популяцією лисиці та скарги місцевих мешканців на цього хижака, свідчать про те, що регулювати чисельність рудої потрібно і негайно, але вирішує це ОВА. На жаль, не зважаючи на Рішення ДНПК при Кабміні, яке рекомендувало дозволити таке регулювання, керівництво нашої області, поки, діє дуже обережно.
На мою думку, відкриття полювання зайшло в політичну площину. На сьогодні ніхто з влади не хоче брати на себе відповідальність, мовляв: «В країні війна, а їм хочеться постріляти...» Взагалі то, це питання – дискусійне, яке можна розглядати з різних боків, але треба зрозуміти рівень проблеми, взяти відповідальність і прийняти рішення. Більш за все, місцева влада не готова до цього, чекаючи команди зверху. Тож це питання потрібно вирішувати на рівні керівництва країни, в столиці. Якщо там відповідне рішення буде прийнято, то проблему буде відразу вирішено і на місцях.
Те, що залежить від нашої організації – охорона угідь, біотехнія, проведення цьогорічних обліків дичини в угіддях та подання лімітів – все виконано. Тепер черга за Держлісагентством, а потім за Міндовкіллям, яке минулого року затримало погодження Лімітів і Норм добування на пів року.
Маємо надію, що цього року погодження цих документів будуть отримані раніше і ОВА прийме відповідне рішення.
На місцевому рівні, зі Звягельською ЦВА, у нас тісна співпраця, тож віримо, що ми знайдемо і з ними спільне порозуміння та все буде добре.