УТМР на Колегії Держлісагентства
25 квітня у Державному агентстві лісових ресурсів України на розширеному засіданні Колегії підвели підсумки роботи лісової галузі за I квартал 2024 року.
Серед питань лісового господарства на Колегії розглядались і проблеми мисливської галузі, тому у заході взяли участь і представники Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок – голова Товариства Микола Скорий та мисливствознавець ВР УТМР Анатолій Гагенко.
Про ситуацію в законотворчості, яка стосується мисливської галузі доповів начальник Відділу мисливського господарства та полювання Держлісагентства Володимир Каленіченко. Він розповів про чинну нормативно-правову базу та проєкти законів, які нині загрожують існуванню мисливства в Україні.
На думку начальника Відділу відомства галузеве законодавство потребує комплексного підходу і має враховувати дію воєнного стану.
Зокрема у своїй доповіді Володимир КАЛЕНІЧЕНКО звернув увагу на те, що мисливство в історії людства існувало споконвіку і воно не зникне допоки існуватиме людина. Але чи буде воно керованим, законним і корисним для держави та безпечним для довкілля, залежитиме від нашого законодавства.
Володимир Каленіченко переконаний, що законопроєкти, які нині знаходяться на розгляді Верховної Ради України і стосуються мисливської галузі, мають негативну тенденцію несприйняття суспільством та владою цієї сфери діяльності:
«Під гаслами адаптації законодавства України до законодавства ЄС розроблено багато законопроєктів, які безпосередньо або опосередковано стосуються заборони або обмеження полювання і господарської діяльності користувачів мисливських угідь, – зауважив Володимир Каленіченко. – Разом з тим, вважає очільник Відділу, головні для мисливського господарства законопроєкти – № 3200 та № 3200-1, які мали б покращити існуючий стан галузі, більше двох років знаходяться на розгляді Верховної Ради та за нинішніх умов, вже потребують значного доопрацювання.
Також там заблоковані законопроєкти, які були спрямовані на підтримку важкого стану мисливської галузі, яка знекровлена внаслідок заборони полювання – єдиного джерела надходжень. Йдеться про проєкти закону № 8033 (про відміну плати за користування мисливськими угіддями на період дії воєнного стану) та № 9553 (щодо розвитку вольєрного господарства і підтримки його державою)».
А що ж у нас з антимисливськими проєктами?
«Законопроєктом № 9470 передбачається спрямування коштів отриманих від реалізації користувачам мисливських угідь ліцензій і видачі посвідчень мисливця та щорічних контрольних карток не на охорону та відтворення державного мисливського фонду, а до держбюджету. Нагадаємо, що наразі ці кошти йдуть на рахунок Держлісагентства, але законодавство не узгоджене і виникли колізії, які блокують біля 7 млн гривень.
Також проєктом закону № 5200 планується запровадити для користувачів мисливських угідь третій платіж за природні ресурси. Це катастрофа для зруйнованої галузі, – констатує начальник відділу мисливського господарства та полювання Держлісагентства. – Далі – більше. Законопроєкт № 2232 передбачає заборону користувачам мисливських угідь проводити не тільки відстріл, а й відлов бродячих котів і собак, а також практично унеможливлює регулювання чисельності хижих тварин. Фактично теж саме має на меті законопроєкт № 5302».
Окрему увагу Володимир Каленіченко звернув на підготовлений та нещодавно оприлюднений Міндовкіллям проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України в частині імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо збереження тваринного і рослинного світу України». Документ передбачає внесення змін до Закону «Про тваринний світ» та Закону «Про мисливське господарство та полювання», які забороняють регулювання чисельності шкідливих тварин, зокрема вовків та бродячих котів, не тільки мисливцями, а й єгерською службою.
Варто зазначити, що в більшості країн ЄС вовків не внесли до національних червоних книг, як це подається зооактивістами. Вовк охороняються законодавством цих країн, але регулювання його чисельності не забороняється. Більше того, в ЄС нині розглядають питання зниження охоронного статусу даного виду.
Щодо України, то є висновки та рекомендації міжнародних експертів, які стверджують, що популяція вовків у багатьох регіонах нашої країни перевищує оптимальну чисельність, не відповідає біологічним критеріям цього виду та містить багато гібридів з бродячими собаками.
«Україна та ще 14 європейських країн, які ратифікували Бернську конвенцію, зробили застереження проти заборони регулювання чисельності вовка. Заборона регулювання чисельності стабільно зростаючої популяцій вовка в Україні є не обґрунтованою і призведе до значних матеріальних збитків, як місцевого населення, так і держави, – нагадав Віктор Каленіченко. – Продовжимо список антимисливських ініціатив.
Законопроєкт № 6314. Пропонує скоротити строки полювання на всіх птахів не зважаючи на те, що ці терміни у нас одні з найкоротших у Європі, де враховуючи кліматичні зміни, їх розширюють.
Здавалося б, як може вплинути на ведення мисливського господарства законопроєкт № 5413 про охорону природних водойм та водотоків? Розробники цього документа, передбачивши збільшення у два рази меж водоохоронних смуг навколо поверхневих вод, чомусь вирішили і заборонити полювання на цих ділянках, які нині мають значну площу мисливських угідь.
Законопроєкти № 4461 та № 4461-1 про Смарагдові мережі, у сукупності з іншими проєктами, повністю унеможливлять ведення мисливського господарства на значній території України.
Нагадаю, що ще до прийняття цих законопроєктів, до Смарагдової мережі пропонувалось віднести біля 8 млн га кращих мисливських угідь України. Такої практики в країнах ЄС не існує до нині.
А от законопроєкт № 3563 прирівнює присутність дітей на полюванні до залучення дітлахів в екстремістські, релігійні, психокультові угрупування та течії, використання їх для створення порнографічних матеріалів, примушення до проституції, жебрацтва тощо. Тим часом в країнах ЄС все активніше залучають дітей у мисливську культуру. Жодна цивілізована країна не має норми, що передбачена у нас чинним Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який забороняє «пропаганду мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти».
Практично кожний законопроєкт щодо оцінки впливу на довкілля та жорстокого поводження з тваринами, містить заборони полювання, використання мисливських собак або ведення вольєрного господарства».
Отже, аналіз законодавчих ініціатив нажаль свідчить про те, що переважна більшість законопроєктів, яка знаходиться на розгляді Верховної Ради України, не сприятиме розвитку веденню мисливського господарства, а навіть, навпаки, веде до його пригнічення.
«Окремою темою – є небезпека від законодавчого врегулювання питань ринку землі. Там не враховано жодних інтересів мисливського господарства, користувачів мисливських угідь та мисливців, – зауважив очільник Відділу мисливського господарства Держлісагентства. – Ситуація з охороною мисливських угідь ще більш погіршиться, як тільки наберуть чинності законопроєкти № 3091 та 3091-1 «Про державний екологічний контроль», які передбачають позбавлення функцій державного контролю представників територіальних органів та підприємств Держлісагентства, адже аналіз статистичних даних свідчить про те, що біля 70% усіх протоколів про порушення правил полювання складено саме територіальними органами Держлісагентства та державною лісовою охороною».
Отже, можна стверджувати, що законодавство України, яке стосується мисливської галузі, передбачається змінювати безсистемно, без врахування позиції профільних фахівців та науковців, не узгоджуючи законопроєкти з чинним законодавством та між собою.
Безумовно, це не повний скринінг усієї законотворчості, що торкаяться мисливської галузі, але виникає логічне питання: Що з усім цим робити? Куди рухатись мисливській галузі та яким шляхом?
Першим кроком, на думку Володимира Каленіченка, у започаткуванні змін мисливського законодавства, має стати схвалення Кабміном Стратегії мисливського господарства України на період до 2035 року. Даний проєкт передбачає розроблення ряду змін та розроблення нових, орієнтованих на кращий досвід Європи, нормативно-правових актів.
Також Начальник відділу мисливського господарства зазначив, що в частині створення Єдиної державної електронної системи управління мисливським господарством та відповідних електронних реєстрів, вже є певні напрацювання. Спільно з Укрдержліспроектом заплановано створенням електронної карти мисливських угідь, яка в собі міститиме інформацію про всіх користувачів угідь, про їх межі, характеристику мисливського фонду і багато іншого. Деякі кроки в цьому напрямку вже зроблено.
Підсумовуючи, Володимир Каленіченко, звернувся до представників мисливських громадських організацій, зауваживши, що останнім часом від них надходить чимало схожих звернень та запитів щодо проблем в мисливській галузі, але вся ця розрізнена активність спільноти розпорошує їх енергію, але не дає результатів. Очільник мисливського Відділу переконаний, що настав час скоординувати всі зусилля, об’єднатися, обрати спільний вектор руху і врешті решт зрушити галузь у напрямку розвитку. На його думку, без згуртованості та комплексного підходу до змін законодавства у сфері мисливського господарства, позитивних зрушень у мисливській галузі очікувати не варто.
P.S. За результатами розглянутих питань колегія Держлісагентства прийняла рішення створити Робочу групу для проведення детального аналізу законодавства у галузі мисливського господарства і на його основі підготувати проєкт нової редакції Закону «Про мисливське господарство та полювання» та інших нормативно-правових актів.