10.05.2024 11:10 давність новини: 35 дн.

"Влада має зрозуміти, що без мисливського господарства та мисливців - соціальні, епізоотичні, економічні... процеси - погіршаться"

Сергій Курдвановський - голова Любашівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, що на Одещині, добровольцем пішов захищати нашу країну в складі Сил оборони України, був учасником бойових дій за визволення Херсонщини, поранений, нині ветеран російсько-української війни, поділився з нами своїми думками щодо нинішньої ситуації в Товаристві та майбутнього мисливської галузі:

– Я член Товариства з 1986 року. Спочатку працював єгерем в нашій районній організації, а останні 8 років – очолюю її. До повномасштабного вторгнення у нас нараховувалось близько 400 членів Товариства, але на сьогодні сплачують внески лише 280. За цей час організацію залишило багато пенсіонерів, відсотків 70. Хоча для цієї категорії громадян у нас є навіть пільги – 50%. Не думаю, що 1100 грн внеску на рік, а для пенсіонерів 550 грн – це величезні кошти, щоб у скрутні часи зберегти Товариство, угіддя та дичину.
Війна для деяких членів нашого Товариства стала перевіркою на відданість.
Нині з нами залишились патріоти мисливства, рідної землі, ті, хто любить і піклується про майбутнє природи не чекаючи отримати щось навзаєм. У нас в організації є, навіть, з десяток людей, які за все життя жодного пострілу в угіддях не зробили, але досі фінансово підтримують Товариство. От на таких ентузіастах ми і тримаємось.
Один з наших єгерів нині – командир добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) в якому нараховується близько 30-ти мисливців. У них є власна зброя, відповідні дозволи і вони, у співпраці з фермерами та поліцією, охороняють весь наш район, у тому числі, в комендантську годину. Це дає свої плоди – браконьєрства у нас зараз майже немає. Спроби були, але вони були відразу попереджені.
Тож у результаті якісної охорони угідь та підгодівлі, в якій нам допомагають місцеві агровиробники, кількість дичини дещо збільшилась.
Фазана, наприклад, побільшало десь на 40 відсотків.
Є у нас і байбак, популяцію якого ми в свій час відновили, зробили мисливське впорядкування, успішно добували та розводили, але після занесення його до Червоної книги, зацікавленість господарств у цій тварині різко зменшилась, як зменшилась і його популяція. З 2500 голів байбака в нашому районі нині залишилось, в кращому випадку, 1500 особин. Його головні вороги – бродячі собаки, скотарі та ті, хто вирощує соняшник, який він дуже полюбляє. А також ті, хто ініціював занесення цього виду до Червоної книги. Тому можна констатувати, що заповідання байбака його не врятувало, а знищило.
Популяція дикого кабана - стабільна, але якщо її не контролювати, не тримати в оптимальній щільності, то враховуючи нинішній спалах африканської чуми свиней в Україні, ми можемо втратити все поголів’я, як це відбувається в інших господарствах. На загрозі, яку несе АЧС для країни, я не буду зупинятись. Про це ми наголошуємо постійно.
Побільшало в нас, у тому числі, й хижаків. Стало більше лисиць, шакалів... Цьогоріч, ми отримали дозвіл від ОВА та військових на проведення у лютому рейдів з регулювання чисельності хижака. Пройшли всю бюрократичну тяганину - отримали всі погодження та сформували бригади мисливців, які добули за кілька рейдів 5 шакалів, 70 лисиць, кілька бродячих собак та котів.
Лабораторні дослідження патматеріалу цих тварин підтвердили наявність вірусу сказу в 20%. І це при тому, що перед цим проводилась пероральна імунізація, у якій, до речі, ми також брали участь – допомагали державі, розраховували, що влада піде нам на зустріч. Адже раніше ми щороку викуповували 25 держліцензій на добування козулі, 5 – на кабана, добували качку, фазана, перепілку, голуба... І минулого сезону теж розраховували на підтримку ОВА, що вона дозволить нам провести полювання, бо фінансова ситуація в організації вкрай скрутна. Але не зважаючи на те, що і дичини стало більше, і долучаємось ми до допомоги державі, і епізоотична ситуація загострилась, все одно, дозволів ми так і не отримали. А без коштів, що надходять до нас від полювання, ми не можемо далі якісно виконувати свої зобов’язання.
Щоб не казали наші керманичі, на кшталт: «полювання не на часі», «військові не підтримують мисливство», «проблем з хижаком, сказом та АЧС в Україні немає», «мисливство викликає додатковий стрес у місцевих мешканців», «хочете постріляти – їдьте на фронт»... на справді, ситуація на місцях виглядає трохи по іншому. Лише з нашої районної організації в Силах оборони України знаходиться більше 100 мисливців. Усі вони, хто нині боронить нашу землю на авдіївському, куп’янському, херсонському... напрямку, турбуються за Товариство, підтримують нас, в тому числі фінансово та вважають, що полювання має проводитись на тих територіях, де це можливо.
Місцеві мешканці не лише не проти полювання, а навпаки, постійно звертаються до нас, щоб ми навели лад з хижаками та кабаном. Та й ситуація зі сказом сама собою не вирішиться.
Разом з тим у нас є порозуміння з місцевою владою, вони на нашому боці. Спільно намагаємось переконати у необхідності регулювання чисельності мисливських тварин і обласну адміністрацію. Певні зрушення в цьому напрямку вже є і ми розраховуємо на розуміння.
Також намагаємось пояснити, що відбувається в мисливському господарстві й очільнику країни, направили відповідний лист з підписами від нашої обласної організації до Офісу Президента України. Маємо надію, що там звернуть увагу на проблеми нашої галузі й усвідомлять, яку справу ми робимо для держави.
Тим часом ми допомагаємо нашим хлопцям на фронті – 35-й окремій бригаді морської піхоти, 124-й, 126-й бригаді, де я добровольцем проходив службу і був заступником командира взводу. Передали на фронт три моторних човна та багато іншого, що в наших силах.
Після поранення на херсонському напрямку, я дещо відновився, тому зараз став більш активно брати участь у допомозі побратимам, особисто відвідую їх та за можливості, доставляю необхідні волонтерські вантажі.
Разом з тим займаюсь Товариством і сподіваюсь, що влада країни та області зрозуміють, що без мисливського господарства і без мисливців певні процеси - соціальні, епізоотичні, економічні... - погіршаться, а це, в свою чергу, негативно вплине на місцеве населення і на країну в цілому, яка нині, з останніх сил, відбивається від зовнішнього ворога.