19.11.2026 18:55 давність новини: 4хв.

Мисливці - вбивці!?

Як формується антимисливська істерія в українському суспільстві

Мисливське господарство під прицілом інформаційних маніпуляцій: чому мисливців демонізують, хто формує негативне ставлення до галузі та чому так сталось?

В українському інформаційному просторі дедалі помітнішою стає тенденція до формування відверто негативного ставлення до мисливства та людей, які ним займаються. У соціальних мережах мисливців дедалі частіше називають убивцями, живодерами, садистами, ворогами природи та іншими принизливими словами. Їм бажають смерті, погрожують розправою, а іноді поширюють відверто образливі судження не лише про самих мисливців, а й про їхні родини та дітей.

Це вже не просто критика полювання чи дискусія про гуманне ставлення до тварин. Це явище, яке виходить далеко за межі конструктивного обговорення природоохоронної політики та перетворюється на суспільне протистояння, побудоване на емоціях, стереотипах і взаємній нетерпимості.

Від захисту тварин до демонізації людей

В Україні діє низка громадських організацій та рухів, які активно виступають проти мисливства. Серед найбільш помітних у медійному просторі - Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ), Асоціація зоозахисних організацій України (АЗОУ) та UAnimals.
Їхня діяльність, публічні кампанії, інформаційні повідомлення та позиція щодо мисливської галузі регулярно стають предметом критики з боку мисливської спільноти.

Безумовно, протидія жорстокому поводженню з тваринами та збереження біорізноманіття - важливі суспільні завдання. Однак виникає принципове запитання: чи завжди під гаслами захисту тварин суспільству подають повну, об'єктивну та професійну інформацію?

Особливої уваги заслуговує питання фінансування таких громадських ініціатив. Частина природоохоронних і зоозахисних проєктів реалізується за підтримки міжнародних донорів та грантових фондів, мета яких - гуманізація та пацифізм суспільства, а не його економічне зростання, освіта, наука та зміцнення нації.

Прихильники захисту прав тварин викладають складні питання управління природними ресурсами у спрощеній, примітивній схемі: є добрі захисники тварин і є погані мисливці, які нібито прагнуть лише вбивати все живе.

Така картина не має нічого спільного з повноцінним розумінням мисливського господарства.

Мова ненависті замість аргументів: що пишуть про мисливців

Наскільки далеко зайшла суспільна демонізація мисливців, можна побачити навіть за звичайними коментарями у соціальних мережах.

Ось деякі приклади з них (оригінали скриншотів під дописом):
«Кляті злочинці. Некрофіли».
«Хай себе постріляють охотники грьобані».
«Хай кожному мисливцю повернеться його куля».
«Виродки кончені».
«Мисливці-вбивці мерзотні!!!»
«У вашій хаті й родині той жах і смерть, що ви несете, уроди з рушницями».
«В муках здохнете ви і всі ваші рідні! Нікому не буде прощення!»
«Нехай собі в голову стріляють, недолюдки...»
«Вбивцям руки чешуться. Коли їм бракує кровавини, вони всинюються як вампіри і наркомани без дози. Це днище. Живодери обдовбані»...


Це не дискусія про принципи природокористування. Це мова ненависті, у якій немає місця ані аргументам, ані повазі до іншої думки.

Особливо показовими є коментарі, в яких бажають смерті не лише мисливцям, а й членам їхніх родин. Коли людина, яка декларує любов до тварин, бажає смерті іншій людині, її дітям та близьким, виникає закономірне запитання: де закінчується захист гуманності та починається звичайна людська нетерпимість?

Звичайно, коментарі окремих користувачів не можна автоматично приписувати всьому зоозахисному руху. Проте вони наочно демонструють атмосферу, яка формується навколо мисливської тематики, та наслідки тривалого поширення образу мисливця як апріорного ворога природи.

Як працює механізм формування антимисливських настроїв

Один із найефективніших інструментів впливу на громадську думку - маніпуляція фактами через емоційне забарвлення.

Складне питання виривається з контексту, окремий випадок подається як загальна закономірність, а емоційний заклик замінює фахове пояснення.

У результаті людина отримує не інформацію, а готову емоційну реакцію.

Інший поширений прийом - ототожнення всього мисливства з браконьєрством. Незаконне добування тварин, порушення правил полювання та жорстоке поводження з ними справді існують і мають отримувати належну правову оцінку.

Не менш проблематичним є поширення інформації про мисливську галузь без урахування її економічної, екологічної та організаційної складових.

Суспільству пропонують бачити лише рушницю та постріл, але не показують щоденну роботу людей, які утримують мисливські угіддя, охороняють тварин, проводять обліки, організовують підгодівлю та здійснюють біотехнічні й ветеринарно-профілактичні заходи.

Мисливське господарство - це набагато більше, ніж полювання

Одна з найбільших проблем антимисливської риторики полягає в тому, що значна частина її споживачів фактично не розуміє, що таке мисливське господарство.

Для багатьох мисливство - це виключно процес добування тварин. Проте це лише одна зі складових значно ширшої системи діяльності.

В Україні існує повноцінна мисливська галузь, яка охоплює мисливське господарство, спеціалізовану науку, професійну освіту, законодавче регулювання та практичну діяльність користувачів мисливських угідь.

Це понад тисяча юридичних осіб - користувачів мисливських угідь, які мають визначені законодавством права та обов'язки перед державою.

У галузі працюють тисячі єгерів та інших фахівців, які безпосередньо відповідають за охорону угідь і ведення господарства. Їхня робота не обмежується періодом полювання.

Вони охороняють мисливські угіддя від браконьєрства, проводять облік чисельності мисливських тварин, організовують підгодівлю в складні зимові періоди, створюють і підтримують біотехнічні споруди, здійснюють заходи з охорони та відтворення тварин, беруть участь у протиепізоотичних заходах, контролюють стан популяцій та середовища їхнього існування...

Усе це потребує людських ресурсів, техніки, пального, кормів, матеріалів та постійного фінансування.

Інвестиції у ведення мисливського господарства вимірюються мільйонами гривень і ці витрати користувачі угідь покривають власним коштом, не отримуючи фінансування від держави.

Існує також мисливська наука, мисливствознавці - фахівці з ввищою освітою, які професійно займаються питаннями біології мисливських тварин, управління популяціями, охорони та раціонального використання природних ресурсів.

Більшість людей, які сьогодні категорично засуджують мисливців, навіть не здогадуються про існування цієї системи.

Добування тварин - контрольована частина господарства

Один із головних міфів, який активно поширюється в антимисливському середовищі, - твердження про те, що мисливці нібито безконтрольно винищують диких тварин.

Насправді законне добування мисливських тварин в Україні є регламентованою діяльністю, яка передбачає низку обмежень, погоджень та дозвільних процедур.

Користувачі мисливських угідь проводять щорічні обліки тварин, на підставі яких визначається стан популяцій та можливість їхнього раціонального використання.


Добування окремих видів здійснюється відповідно до встановлених лімітів, норм, строків та інших законодавчих вимог. Для видів, добування яких потребує спеціального дозволу, передбачено відповідну дозвільну процедуру та придбання ліцензій.
Обсяги вилучення тварин мають визначатися з урахуванням чисельності популяцій, їхнього відтворювального потенціалу та стану конкретної території.

Якщо чисельність певного виду зменшується або виникає загроза його популяції, можливості добування можуть обмежуватися чи припинятися відповідно до законодавства.

Звичайно, система не є ідеальною. Існують порушення, недоліки контролю, випадки браконьєрства та проблеми з ефективністю управління. Але вони потребують фахового аналізу та вдосконалення законодавства, а не огульного засудження всієї галузі.

Чому мисливська спільнота сама винна в ситуації, що склалася

Було б несправедливо всю відповідальність за негативне ставлення до мисливства перекладати виключно на так званні зоозахисні організації.

Свою частку відповідальності несе й сама мисливська спільнота.

Впродовж багатьох років мисливська галузь фактично залишалася закритою для широкого суспільства. Вона недостатньо пояснювала свою діяльність, рідко виходила з професійними коментарями до масових медіа, майже не розвивала сучасні інформаційні ресурси та не приділяла належної уваги просвітницькій роботі.

У результаті інформаційний простір навколо мисливської тематики значною мірою заповнили ті, хто має власне бачення цієї діяльності та активно просуває його через соціальні мережі.

Мисливці часто обмежуються обуренням у відповідь на чергову публікацію, емоційними суперечками та взаємними звинуваченнями. Але цього недостатньо.

Потрібно створювати професійні галузеві медіа, розвивати присутність у соціальних мережах, залучати науковців, мисливствознавців, екологів, ветеринарів та фахівців природоохоронної сфери.

Потрібно доступно пояснювати, як працює мисливське господарство, скільки коштів витрачається на охорону угідь, як проводяться обліки тварин, що таке біотехнічні заходи та чому без належного управління популяціями виникають екологічні та епізоотичні проблеми.

Варто більше розповідати про реальну роботу єгерів, показувати природоохоронні результати, відкрито говорити про проблеми галузі та не приховувати випадків порушень.

Лише прозорість, професійність та постійна комунікація можуть змінити суспільне сприйняття мисливства.

Європейський досвід: мисливство як частина управління природними ресурсами

Мисливське господарство не є якимось українським винятком чи пережитком минулого. Воно існує в багатьох європейських країнах і є складовою системи управління природними ресурсами.

У країнах Європейського Союзу мисливство мисливці та мисливські організації беруть участь у питаннях управління популяціями, охорони середовища існування тварин і збереження біорізноманіття, вони активно долучаються до формування природоохоронного законодавства і до їх фахової думки прислухаються.

В ЄС мисливське господарство розглядається як окремий напрямок управління природними ресурсами, а не зводиться до примітивного ярлика «вбивці тварин».

Саме такого професійного підходу потребує й українське суспільство.

Суспільству потрібні не ярлики, а знання

Сьогодні Україна переживає надзвичайно складний період. Війна, соціальна напруга, економічні труднощі та численні суспільні проблеми створюють сприятливе середовище для конфліктів навколо чутливих тем.

У таких умовах особливо легко маніпулювати громадською думкою, протиставляти одних людей іншим та формувати образ ворога там, де має бути предметна дискусія.

Мисливська тематика стала одним із таких майданчиків.

Українське товариство мисливців і рибалок - УТМР, переконане, захищати тварин - правильно. Виступати проти браконьєрства - необхідно. Вимагати дотримання законодавства та гуманного ставлення до тварин - цілком закономірно.

Але так само необхідно поважати людей, які професійно займаються мисливським господарством, дотримуються законодавства, вкладають власні кошти в охорону угідь та підтримання популяцій диких тварин.

Не можна вимагати гуманності до тварин, одночасно виправдовуючи ненависть до людей.

Не можна називати себе захисником природи, свідомо ігноруючи наукові дані, законодавчі норми та реальні механізми управління природними ресурсами.

І не можна формувати власну думку виключно на основі емоційних дописів, гучних заголовків та коментарів у соціальних мережах.

Перед тим як засуджувати мисливців, варто розібратися, чим насправді займається мисливське господарство, хто його утримує, хто охороняє угіддя, хто протидіє браконьєрству та хто фінансує значну частину практичної роботи зі збереження мисливської фауни.

І, зрештою, поставити собі ще одне запитання: що особисто я зробив для збереження природи?

Мисливське господарство потребує критики там, де є проблеми, контролю там, де є порушення, та реформ там, де вони необхідні. Але воно точно не заслуговує на примітивну демонізацію, образи й мову ненависті.

Природу потрібно не лише любити - нею потрібно грамотно управляти. А для цього потрібні знання, відповідальність, наука та конструктивна співпраця, а не суспільна істерія.

#Мисливство #МисливськеГосподарство #Антимисливство #Зооктивісти #МоваНенависті #МаніпуляціяФактами #ОхоронаПрироди